Дзюдзя, кока, лёля, буба и из того же ряда — папа. Причем прежняя «папа» — совсем не нынешний
-
19.08.2026Хлеб. Ілюстрацыйнае фота — прэс-служба Мінабароны Беларусі
дзіўная крыніца фота.. вы на нешта намяківаеце? -
19.08.2026гхм.., Хлеб-папа- батька-лук...
-
19.08.2026На Вілейшчыне і Маладзечыншчыне таксама казалі дзюдзя, дзюдка на малое парася, кока - на яйка, цаца - калі хваляць, песцяць, гладзяць, вава, болька - нешта балючае, бубачка - маленькае, круглае, як ягадка, ляля - немаўля
-
19.08.2026У нас казалі - дзюдзік на парсюка і ваўка ці болька на нейкую ранку.
-
19.08.2026Гродзеншчына. На малое жэрабя у нас казалі "кося". Калі нечым частавалі каня казалі ласкава : "на кося". Цюцік - гэта маленькі шчанюк. У нас яшчэ называлі адзін від крапівы "жэжка"- маленькая, і моцна пячэ. Гіцлі, гіцаль - шкоднік падлеткак. Дзыгаць, дзыгай! - прыгаць з вышыні , з дрэва. Гойданка - самаробная качэля. Вава - казалі у маім мінскім садзіку, для мяне гэта гарадское слова, не ведаў што яно беларускае. Папулярнае зараз "не чапай бо лясне" для мяне гучыць ненатуральна, мы калі малыя забягалі у дзедаву майстэрню , ён паказваў кулак і казаў: не руш, бо дам! Нагавіцы (у некаторых месцах -ганавіцы) добры адпаведнік расейскім штанам
-
19.08.2026"выпэцкалася, як дзюдзя." - казалі. а на сабачку казалі - цуцэк
-
19.08.2026У нашай вёсцы пад Давыд-Гарадком мы ў дзяцінстве казалі і вава і ваўка на больку, дзюдзя і коко былі, жыжа была.
Неяк шкадую нават, што мае дзеці такога не чулі. Але гэта сантыменты старога пянька ))) -
19.08.2026Деградация мовы и носьбiтау.
Каждый день на НН "мо, гэны, трэ, бо, тутака".
Еще чутка и будет Абыр, Абыр, Абырвалг. -
19.08.2026У нас(Гомельшчына) так сама так кажуць - дзюдзя, кока, кося, ваўка) я б не назваў гэта "дзіцячай" мовай, бо так казалі дарослыя і дзецям, і іншым дарослым.
Напрыклад, калі нехта робіць ці гаворыць нешта дурное, то можна яму параіць піць ёд (каб ваўку ў галаве "прыжыгала"). -
19.08.2026UFO, "то можна яму параіць піць ёд"
гэта пасля Чарнобылю так стала?
— А ти не лізь поперед батька в пекло! — спинила його Зайчиха, шинкуючи на зиму капусту. — Коли говорять тато, мусите слухати звичайненько й не перебаранчати. Запитають щось, тоді й ви говоритимете.
Тато Зайчик відкашлявся, бо він вчора, вгрівшись, напився холодної води й був трошки застуджений. Через хвильку він продовжував далі:
— А Дюдя — то така стара бабуся, невидима людям, як, наприклад, Водяник, чи Лісовик, чи та сусідня бабуня — Відьма, що недавно приносила вам солодкої моркви...
Дюдя стара-престара, вся сива, як молочко, але ж ще має гострі зуби та цупкі руки. Ви її ще не бачили. Та й слава Богу, бо часто трапляється, що хто її зблизька побачить, не лишиться живий. А не бачили ви її через те, що вона ціле літо спить, прокидається ж тільки на зиму. Живе вона у вершечку кам'яної високої гори Гострячки, далеко від нашого лісу. Живе вона дуже пишно в кришталевому Морозенковому палаці.
Щозими, коли до нашого краю могутній Дід Мороз присилає з Північної Сторони одного з своїх синів, Морозенка, тоді тільки прокидається бабуся Дюдя. Вона розбуркує всю челядь й велить чистити та прибирати Морозенків палац. Спросонку челядники часто нароблять не так, як треба, тоді Дюдя починає гніватись. Кличе вона свою старшу дочку Віхолу, таку ж, між нами кажучи, ледачу, як і сама мати, бо Віхола ще дужче любить спати, як сама Дюдя! Ну, а як прокинеться Віхола, то враз закрутить таке, що й світу Божого не видко!..
Звичайно, люди дуже бояться Віхоли, а ще більше — Дюді, бо коли вони гніваються, то й справді стають страшні. Тоді люди замикаються по хатах й носа надвір не витикають.
Нам же дуже боятися Дюді не треба, бо вона може наробити шкоди тільки ледачим зайцям, що не котять швидко бігати. Навпаки, ми повинні пам'ятати, що коли лютують Дюдя та Віхола, то нам в той час менше небезпеки від нашого найстрашнішого ворога — людини. Отож, хоч би як страшно вила Дюдя, ви не лякайтеся. Тільки мусите добре навчитися, як треба вгадувати під час завірюхи напрям в лісі. А для того треба придивлятися, з якого боку буде мох на соснах. Треба також...
(Дюдя
Василь Королів-Старий)